Сторінка психолога
Як розвинути у дітей самооцінку і впевненість в собі
Поради, як за допомогою простих дій підвищити самооцінку дитини та її впевненість у собі
Самооцінка відіграє важливу роль у розвитку здорової дитини. Діти з високою самооцінкою, як правило, стають більш успішними в житті. І навпаки, низька самооцінка може сильно нашкодити дитині в дорослому житті. Тому завдання батьків - розвинути в дитині здорову самооцінку і впевненість у собі.
Діти з високою самооцінкою легко і впевнено пробують нові для себе заняття і пишаються своїми досягненнями. Зрозуміло, відчуття невдачі ні для кого не буває приємним, однак діти з високою самооцінкою володіють достатньою емоційною силою, щоб впоратися з цим. Крім того, вони мають сміливість спробувати ще раз.
Діти з низькою самооцінкою самокритичні. Їм важко позитивно сприймати допущені помилки. Це часто призводить до того, що такі діти відмовляються від подальших спроб домогтися успіху.
Діти можуть бути чутливими і гостро реагувати на несприйняття їх дій однолітками. Тому величезне значення в таких випадках має те, як до них ставляться батьки і яка атмосфера панує вдома. Дуже важливо, щоб у дитини була здорова самооцінка - образно кажучи, вона служить буфером, який дозволяє дитині долати негативне ставлення до неї однолітків.
Тому вам варто дати своїй дитині шанс на процвітання і щасливе життя в майбутньому.
Розглянемо кілька порад, які допоможуть вашій дитині відчувати себе добре вдома:
1. Проявляйте безумовну любов до вашої дитини. Дитина повинна завжди вірити в те, що незалежно від того, домагається вона успіху чи зазнає невдачі, батьки її люблять, підтримують і завжди залишатимуться поруч з нею.
- уявіть ситуацію, коли дитину люблять тільки тоді, коли вона веде себе певним чином. Подумайте, як це впливає на самооцінку дитини.
2. Допоможіть дитині поставити досяжні цілі. Це принесе більшу користь для підвищення її самооцінки, ніж для досягнення життєвого успіху. Після цього допоможіть дитині досягти поставлених цілей.
- почніть з цілей, які дуже легко досягти. Дозвольте дитині відчути смак успіху і впевненість у собі. Ці відчуття допоможуть їй у майбутньому. Наприклад, такою маленькою метою може бути наведення порядку в кімнаті дитини.
3. Заохочуйте в дитині наполегливість. Успіх і наполегливість крокують поруч. Розвійте у своїй дитині завзятість - так ви допоможете їй досягти багато чого в житті.
- хваліть дитину, коли вона намагається впоратися з важким завданням і не здається;
- хороший спосіб допомогти дитині розвинути наполегливість - показати їй хороший приклад. Покажіть їй, що означає не здаватися перед лицем труднощів.
4. Давайте дитині вибір. Важко бути впевненим у собі, якщо не можеш контролювати своє власне життя. Тому ви повинні давати своїй дитині вибір, нехай навіть в простих ситуаціях. Наприклад, ви можете запитати у неї, яку з двох страв на вибір приготувати на вечерю або що вона хоче одягти до школи.
5. Не змушуйте дитину бути ідеальною. Спроби бути ідеальним - це гра, у якій немає переможців. Коли дитина зрозуміє, що ідеальним бути просто неможливо, її самооцінка постраждає.
- покажіть дитині, що ви цінуєте її досягнення і зусилля, які вона докладає. Помічайте її найменші досягнення.
6. Уникайте надмірної похвали. Діти помічають награну або надмірну похвалу. Це підриває впевненість дитини в собі, а не підвищує її.
- хваліть дитину тільки тоді, коли на це є реальна причина. Крім того, похвала доречна і тоді, коли дитина докладає зусиль, щоб досягти будь-якої мети.
7. Дозвольте дитині чути, як ви хвалите її в присутності інших людей. Це сильно підвищує її самооцінку і впевненість у собі.
- ваша дитина завжди дивиться на вас. Використовуйте це на благо їй і собі.
8. Дбайте про себе. Ваше дбайливе ставлення до себе служить для дитини сигналом, що ви вважаєте себе важливим. Вона повірить, що також важлива і тому повинна піклуватися про себе. Іншими словами, піклуючись про себе, ви показуєте дитині хороший приклад.
Без сумніву, дитина з високою самооцінкою стає щасливішою і впевненішою в собі. Ми бажаємо своїм дітям тільки найкращого, тому наше завдання - допомогти їм у цьому.
Те, як ми поводимося з нашими дітьми вдома, може сильно вплинути на їх майбутнє. Навчіть свою дитину любити себе і вірити в свої сили - і це принесе їй користь на все життя.
Посилання за темою:
- 8 простих занять для підвищення в дітей самооцінки
- Ознаки наявності в дитини низької самооцінки
- Формування в дитини здорової самооцінки
- Висока самооцінка дитини: поради батькам
- Більше статей про виховання дітей
Не тільки батьки можуть помітити ознаки аутизму у дитини, а кожен, хто спілкується з нею.
Наприклад, друзі родини, викладачі у гуртках, садочках тощо.Часто ми не помічаємо цих ознак не через те, що не хочемо, а через те, що не знаємо – на що саме треба звертати увагу.
Що таке аутизм і чим такі люди відрізняються від нас?
чек-листи, які допоможуть розпізнати ознаки аутизму у дитини.
Вчасно зауважити аутизм – означає подарувати дитині шанс на повноцінне самостійне життя.
Тільки поведінкова корекція з раннього віку дає результати в роботі з розладами аутистичного спектру, тож дуже важливо спостерігати за дитиною у віці до 4-х років і за найменшої підозри починати корекцію.
Вік до 9 місяців
Помітити ознаки аутизму у зовсім ранньому віці доволі складно, але саме ранній вік є найкращим періодом для початку реабілітації.
Якщо до 9 місяців дитина мало посміхається, слабко реагує на прояви ніжності, не любить бути на руках, мало або зовсім не вигукує звуки, то варто звернутися до психолога, невролога або психіатра.
"Рання корекція має критичне значення у подальшому житті людини з розладами аутистичного спектру.
Тому ми наголошуємо, щоб і батьки, і всі, хто буває поряд з дитиною, не чекали на вірний момент, а діяли вже,
У кожної людини є певні риси аутистичного спектру. Доки вони не впливають критично на поведіку, комунікацію, загальний розвиток – людину вважають нормотиповою.
Розлади аутистичного спектру – це набір виразних проявів у великій кількості, які мають вплив на сприйняття інформації та світу довкола".
Вік до 12 місяців
Час і ступінь ранніх ознак аутизму сильно відрізняються.Не всі діти з аутизмом проявляють усі ознаки відразу. У декого певні ознаки є, а інші відсутні. Тому професійне тестування має вирішальне значення.
Кожна людина з розладом аутистичного спектру – унікальна у психологічному плані. Тому навіть одна і та сама ознака аутизму у різних людей виражена по-різному.
Описуючи одну аутичну людину, не можна дати одну характеристику усім людям у спектрі.
Вік до 2 років
Дві дитини з абсолютно однаковим потенціалом можуть мати різні результати реабілітації, якщо одній з них почнуть ранню корекцію з 2 років, а другій – з 6-ти років.
|
Якщо дитина у 2 роки або старше погано розуміє пряму мову, має проблеми зі сном, важко вчиться навичкам самообслуговування, протестує проти нового, має дуже вузьке коло інтересів, то необхідно проконсультуватися із фахівцем з діагностики та корекцій розладів аутистичного спектру.
У будь-якому віці
Деякі діти проявляють ознаки аутизму у перші місяці життя, а в інших дітей ознаки виявляються вже у віці 2 або 3 років.У будь-якому віці можна помітити втрату вже набутих раніше навичок комунікації, певні дії, які повторюються без причини, вибірковість до їжі (наприклад, обирає лише один продукт або їжу лише певної консистенції чи кольору).
Ці ознаки є підставою порадитися зі спеціалістами у сфері аутизму.
|
Також люди із розладами аутистичного спектру (РАС) можуть мати сенсорний дисбаланс, гіпер- або гіпочутливість. Тобто інформація, яка надходить через зір, слух, нюх, смак та дотик може сприйматися занадто сильно або занадто слабко і не узгоджуватися між собою.
Наприклад, світло у кімнаті може сприйматись дитиною занадто яскравим і викликати ріжучі болі в очах. Або навпаки – дитина може постійно відчувати брак звуків в оточенні і хотіти постійно слухати гучні рок-концерти.
Важливо пам’ятати, що окремі симптоми не означають, що у дитини розлад аутистичного спектру. Багато дітей, які не мають аутизму, проявляють деякі ознаки розладу.
Гра в житті дитини із затримкою психічного розвитку
У дітей із затримкою психічного розвитку ігрова діяльність відстає у розвитку.
Тривалий час дитина затримується на діях з предметами, а рольові ігри засвоює значно повільніше і недостатньо продуктивно. Рольові ігри у неї досить одноманітні за змістом і мало розгорнуті за сюжетом. Якщо ж дитина починає гру зі своїми ровесниками, то під час розгортання сюжету швидко „зісковзує” з відведеної їй ролі, порушуючи правила, а отже і саму гру. Тому діти її або не беруть у гру, або відводять другорядні ролі. Неспроможність дитини дотримуватися правил гри часто пов’язана з хворобливою розгальмованістю. Розгальмованій дитині дуже важко зосередитися, виконувати необхідні дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, або чергувати їх, відповідно до сюжету гри. Пасивна, загальмована дитина уникає колективних ігор. Вона не може зрозуміти, у чому полягає зміст гри, оскільки розвиток її ігрової діяльності, перебуває на рівні дій з предметами. Тому й ігри такої дитини стереотипні (часто це лише маніпулювання предметами).
Як навчати дитину гратися.
Зважаючи на знижену активність дитини із затримкою психічного розвитку, ініціативу щодо організації гри має перебрати на себе дорослий – він придумує сюжет гри. До того ж, завдання дорослого полягає у стимулюванні активності дитини, як під час підготовки, так і у процесі гри. Для того, щоб дитина успішно виконувала призначену їй роль, вона має добре уявляти сюжет гри. Зважаючи на обмежений рівень уявлень дитини про навколишню дійсність, взаємини між людьми, це їй зробити важко. Тому, коли дорослий запропонував дитині гратися, наприклад, у „продуктовий магазин”, то перед початком гри такий магазин обов’язково слід відвідати, звернути увагу дитини на те, що там робить продавець, касир, як поводяться покупці. Нехай дитина сама заплатить гроші й отримає покупку. Дорогою додому потрібно ще раз поговорити про те, що відбувається у магазині, а прийшовши додому, почати гру. Домовляючись з дитиною, хто яку роль виконуватиме, що буде «грошима» і «чеками», а що «продуктами», дорослий стимулює її активність, спонукає виявляти ініціативу.
Так само можна гратися „в аптеку”, „пошту” чи „поліклініку”, попередньо їх відвідавши. Ці ігри не лише збагачують знання та уявлення дитини про навколишній світ, а й готують до життя у суспільстві. До того ж, під час гри у дитини виробляється вміння дотримуватися певних правил – виконувати дії у заданій послідовності, утримуватися від зайвих дій, чергувати їх відповідно до правил. Ці компоненти довільної поведінки у дітей із ЗПР дуже часто недорозвинені.
Вміння регулювати свою поведінку виробляється і під час гри за правилами, в якій учасники мають терпляче очікувати своєї черги, щоб зробити відповідну дію, гамувати бажання повторити ту, яка зроблена неправильно.
Гра – як засіб формування волі.
Важливим способом формування волі, а також мотиваційної готовності дитини до навчання є гра. Саме у грі закладається здатність добровільно, за власною ініціативою підкорятися різним вимогам. Сюжетна гра потребує партнера, тому учасники гри вдаються до співробітництва. Саме співробітництво є основою колективної діяльності дітей на уроці, під час виконання суспільно корисної праці. Розгорнута гра об’єднує всіх її учасників одним задумом. Кожний із гравців вносить свою частку фантазії, активності в розвиток схваленого всією групою задуму. Водночас, кожна дитина підкоряється правилам, що диктує її роль. Обравши ту чи іншу роль дитина добровільно виконує правила, які регулюють діяльність певного персонажа. Якщо Наталка грає роль вчительки, то Мишко без її дозволу не має вставати з місця і ходити по “класу”, він змушений підкорятися цим вимогам, які для нього, як «учня», обов’язкові. У таких іграх формується воля дитини, її вміння спілкуватися, співпрацювати з іншими дітьми, без яких неможливе навчання у школі, подальша трудова діяльність. Саме в процесі гри формуються новоутворення, які готують дитину до шкільного навчання – це готовність залучатися до нового виду діяльності.
Корисними для дошкільника є ігри за правилами. Під час гри дуже важливо стежити за послідовністю дій дитини, формувати у неї вміння дотримуватися правил. Це розвиватиме у неї вміння регулювати свою поведінку, підпорядковувати власні дії та вчинки усвідомленій необхідності – “можна”, ”не можна”, “потрібно”. Звичайно, добирати ігри потрібно враховуючи можливості дитини, починати слід від простіших і вести до складніших. В іграх з правилами дорослий, граючись із малюком, вчитиме діяти за правилом, а якщо зроблено помилку, терпляче очікувати своєї черги, щоб знову продовжити гру і виправитися. З цією метою слід використовувати й рухливі ігри, в яких дитина має стежити за діями партнера, вчасно на них реагувати. До того ж, рухливі ігри допомагають розвивати моторику, що особливо важливо для дитини із затримкою у розвитку.
Як розвивати пізнавальну діяльність у дітей з ЗПР
У дітей із затримкою психічного розвитку розумові дії формуються із відставанням й недостатньо продуктивно, до того ж, недосконалими є процеси пізнавальної діяльності: звужене й обмежене сприймання, недостатня пам’ять та увага.
Тому дітей потрібно спеціально вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, вміти застосовувати ці знання практично. Під час занять слід пам′ятати, що дитина, яка відстає у психічному розвитку не лише пасивна, а й легко відволікається.
Тому, коли ви навчаєте дитину, ніщо не повинно відволікати її від заняття. Необхідно прибрати зайві речі в найближчому оточенні, подбати щоб було тихо, і сам дорослий не відволікався на сторонні справи. Заняття проводяться у вигляді гри. Це важливо, бо діти ще не готові цілеспрямовано навчатися, нові знання найкраще засвоюють тоді, коли вони викликають інтерес, представлені доступно.
Формування уявлення про колір
Під час формування уявлення про колір з малюком треба послідовно виконати такі завдання:
- дібрати предмети конкретного кольору за зразком (предметом) та словесною інструкцією (вказівкою);
- дібрати предмети такого ж кольору як і тло;
- скласти групи предметів однакових за кольором;
- зробити конструкції та аплікації з урахуванням кольору; викласти візерунки, орнаменти з мозаїки.
Ігри для ознайомлення з кольором
Гра “Де чий колір”. Дорослий дає дитині кружечки основних кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений) і пропонує поставити на кожен із них іграшки і предмети відповідного кольору. Дії супроводжуються називанням предметів, іграшок та їх кольорів.
Гра “Добери такий”. Дорослий дає кружечки основних кольорів (червоний, жовтий, синій, зелений) і 4–5 відтінків кожного з них. Дитина має дібрати до основного кольору його відтінки і назвати їх: “червоний”, “світліший”, “ще світліший”, “зовсім світлий”.
Гра “Склади вежу за кольором”. Для цієї гри потрібно підібрати кольорові розбірні вежі, піраміди. За вказівкою дорослого малюк складає вежу відповідного кольору. Нанизування кілець і частин вежі супроводжується називанням кольору і розміру: “велике червоне кільце”, “тепер менше, рожеве”.
Вивчення форми предметів
Вивчення форми предметів полягає у тому, щоб навчити дитину розрізняти плоскі та об’ємні геометричні фігури. Малюка слід ознайомити з геометричними фігурами (круг, овал, трикутник, прямокутник, квадрат); навчити розрізняти, знаходити їхні обриси в різних навколишніх предметах. Навчання починається з виділення конкретної форми, наприклад, чотирикутника. Дорослий показує з яких елементів він складається, разом із малюком знаходить предмети, які схожі на чотирикутник серед предметів, на малюнках (шафа, книжка, прапорець, марка тощо). Після вивчення кожної форми разом із дитиною необхідно виконати завдання на відтворення: побудувати з паличок, намалювати на папері, вирізати, виліпити з глини чи пластиліну, намалювати у повітрі. Це сприяє розвитку вміння аналізувати, порівнювати, відділяти деталі від конкретного предмета. Дитину слід вчити порівнювати фігури між собою. Наприклад, квадрат – прямокутник, квадрат – трикутник, коло – овал, квадрат – коло тощо. Щоб закріпити знання про форму, дитину можна вчити перетворювати фігури: з однієї чи кількох геометричних фігур побудувати нові шляхом їх реконструкції або сполучення; домалювати незавершені контури фігур або предметів, які містять форми, що вивчалися. Варто пам’ятати, що під час виконання всіх видів діяльності малюк має розповідати про те, що він робить, називати кожну форму, що вивчається, відповідним словом.
Вивчення величини предметів
Перед тим, як ознайомити дитину з величиною, можна провести гру “Великий – маленький”. На столі виставляються предмети та іграшки різної величини. Це можуть бути вкладні мотрійки, яйця, діжечки, мисочки або ляльки, ведмедики, зайчики та ін. На пропозицію дорослого малюк спочатку збирає всі маленькі предмети, називаючи їх: “маленька лялька”, “маленька мотрійка”, “маленький гриб”, “маленьке яйце”, а потім добирає великі предмети і називає їх: “велика лялька”, “великий гриб”. Можна запропонувати дитині знайти найменший гриб, найбільший гриб, поставити їх поряд і порівняти. Далі дитину слід залучати до конструювання за зразком. Під час складання розрізаних малюнків, фігур із паличок, з геометричної мозаїки, конструкцій з різного будівельного матеріалу, малюка потрібно вчити аналізувати величину предметів – порівнювати їх між собою та зразком, зіставляти частини предметів, використовувати умовні мірки, та шляхом накладання і прикладання. До того ж, конструювання за зразком – ефективний спосіб розвитку просторового сприймання дитини. Під час складання предмета малюк встановлює залежність між цілим і частинами, усвідомлює можливість розчленування його на частини, а потім знову створення єдиного цілого, що має надзвичайно важливе значення для розвитку просторового сприймання.
Як формувати уявлення про напрями простору
Серед іншого, надзвичайно важливим є формування уявлень про напрями простору, зокрема, вміння орієнтуватися на місцевості, площині, розуміти розташування предметів у просторі. У дітей із затримкою психічного розвитку вміння орієнтуватися у напрямах простору формується зі значним запізненням. Тривалий час діти не можуть зрозуміти значення слів, які позначають просторові відношення між предметами (на, поряд, під, за, над, ліворуч, праворуч). Тому їм складно осмислювати положення кожної фігури у просторі, її розташування відносно інших предметів і на основі цих ознак розкривати змістові відношення, що пов′язують предмети між собою. Особливо яскраво це виявляється тоді, коли діти розглядають малюнок, або коли потрібно орієнтуватися на сторінках зошита чи альбому. Надзвичайно важко діти засвоюють відношення „праворуч” і „ліворуч”, що пов′язане зі сприйманням та оцінкою положення власного тіла. Тому дуже важливо вчити дитину виділяти та вміти пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у практичній діяльності. З цією метою можна скористатися прийомами, які запропонував К.Ушинський. Дорослий показує малюкові одні й ті самі предмети, але відношення між ними і словесні позначення цих відношень змінюються.
Наприклад, дорослий практично показує і словесно позначає відношення між предметами: “Лялька за коробкою”, “Лялька перед коробкою”, “Лялька на коробці” тощо. Потім предмети міняє, а відношення та їх позначення зберігаються. Наприклад, “Стільчик стоїть перед столом”, “Лялька попереду машинки”, “Машинка попереду ляльки” тощо. Для того, щоб закріпити назви просторових понять можна використовувати гру ”Куди підеш?”. Дорослий ховає іграшки в різні місця кімнати (ведмедика – праворуч від місця, де сидить дитина, зайчика – ліворуч за шафою, ляльку – ззаду під столом, машинку – спереду за кріслом). Дорослий каже: “Праворуч підеш – ведмедика знайдеш, ліворуч – зайчика, назад – ляльку, вперед – машинку. Куди підеш?” Дитина каже, куди вона хоче піти і що при цьому знайде.
Формування вміння орієнтуватися в сторонах предмета
Достатню увагу слід приділити виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмета, який знаходиться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі; вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. З цією метою можна застосовувати такі вправи: позначати лівий верхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину – третьою; поділити аркуш на певну кількість частин і виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин. З цією ж метою даються завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок: зліва – направо, знизу – вгору, похило. Безумовно, формування розуміння просторового відношення між предметами у дитини із затримкою психічного розвитку потребує значно більшого часу, ніж для тієї, що розвивається успішно. Якщо дитина навчиться виділяти просторові ознаки та відношення, узагальнювати та осмислювати їх, вона зможе сприймати будь-який доступний її вікові малюнок, зможе бачити “логіку просторових відношень”. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками, стає розгорнутішим.
Як вчити дитину розповідати про предмети
До школи дитина має навчитися описувати знайомий предмет, використовуючи знання про колір, форму, розмір. Зазвичай, коли діти самостійно розглядають предмет, вони майже нічого не можуть розповісти про його властивості. Це можна проілюструвати таким прикладом. Дошкільникам із затримкою психічного розвитку демонструється іграшка “Буратіно”. Вони правильно називають іграшку: “Буратіно”, розповідають, що бачили його малюнок у книжці, або чули про нього казку, бачили фільм тощо, але не називають ніяких суттєвих ознак. Ці висловлювання підтверджують думку психологів про те, що дитина, дивлячись на предмет, не аналізує його, а лише пригадує, що чула про нього раніше. На прохання уважніше розглянути іграшку “Буратіно” і розповісти про неї діти, переважно, висловлюють емоційну оцінку; інколи називають одну-дві ознаки, а потім вдаються до фрагментарного переліку частин іграшки, називаючи окремі її властивості, або ж знайомі кольори (“У нього штанці сині”, “У нього шапка червона” тощо).
Різнобічний і послідовний аналіз ґрунтується на вмінні розрізняти кольори, форму й величину предмета, розташування предметів та їх частин у просторі. Цьому вмінню дитину слід спеціально навчати. Для описування треба добирати відомі дитині предмети, іграшки, малюнки. Спочатку дорослий демонструє зразок опису конкретного предмета. Наприклад: “Це лялька. Ляльку звати Маринка. У неї блакитні очі, біле волосся, рожеві щоки, червоні губи, маленький ніс. Вона усміхається. Одягнена лялька у плаття синього кольору і білий фартушок. На ногах – білі шкарпетки і сині черевички. На голові блакитний бант. З лялькою діти граються, годують, кладуть спати, одягають її”. Потім обирають інший предмет. Дорослий нагадує дитині, в якій послідовності потрібно розповідати, запитуючи: “Як це називається?, “З чого зроблений?”, “Для чого потрібний?”
У процесі аналізу предмета важливо підтримувати тісний зв’язок між спостереженням, практичною діяльністю та розвитком мовлення дитини.
Організувати практичну діяльність, спрямовану на виділення певних ознак предмета, можна під час безпосередньої дії з ним. Наприклад, під час прогулянки до парку разом із малюком зберіть листя з різних дерев і кущів, вдома навчіть дитину порівнювати їх накладанням один на одного, з’ясуйте ознаки листків, обвівши їх контури олівцем на папері, визначте на дотик особливості поверхні тощо.
Пам’ятайте, дитина швидше навчиться аналізувати предмети, якщо її залучати до виготовлення різних аплікацій, малювання, розфарбовування, створення виробів з природного матеріалу. На початку навчання цей вид діяльності допомагає дитині показати, як вона сприймає предмет, тобто те, про що вона ще не вміє розповісти.