Реформа НУШ триває, а що з дошкіллям? 2018 року затверджено новий стандарт початкової освіти, який запровадив новий підхід до навчання в молодшій школі. На початку цього року з’явився такий самий стандарт для середньої школи (5–9 класи).

Наприкінці 2020 року МОН затвердило оновлений Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) – щоби зберегти наступність навчання, тобто безперервність та спільні засади,.

Що він передбачає й навіщо потрібен – “Нова українська школа” відповідає на основні запитання.

У цій добірці запитання про таке:

– зв’язок оновленого БКДО з НУШ;

– відмінності від попереднього базового компонента;

– на що можуть розраховувати батьки й діти;

– чого навчатимуть дітей у садочках;

– залученіть батьків до дошкільної освіти;

– зміни для вихователів;

– впровадження оновленого БКДО.

Читайте також “Новий Базовий компонент дошкільної освіти – що він пропонує і як пов’язаний із НУШ“

– Як базовий компонент пов’язаний із НУШ?

Безперервний та послідовний розвиток людини від народження і, в ідеалі, упродовж усього життя – це одне з основних завдань сучасного освітнього процесу. У цьому процесі дуже важлива наступність освіти.

Дошкільний вік дитини фахівці визначаєюь як час для формування основ компетентностей і навичок, що стануть у пригоді впродовж усього життя.Початкова школа безпосередньо пов’язана з дошкіллям і продовжує (особливо – 1–2 класи) діяти за принципами й методиками, що застосовують у садочках:використання гри як одного з основних елементів навчання для першачків;діяльнісний підхід до навчання, тобто набуття дитиною власного досвіду та умінь через залучення до суто дитячої діяльності – рухової, ігрової, мистецької, пізнавально-дослідницької, господарчо-побутової;компетентнісний підхід: формування компетентностей дитини за освітніми лініями з урахуванням її бажань, інтересів, намірів із набутими знаннями, уміннями й навичками;інтегрований підхід: формування цілісної картини світу;

• особистісно-орієнтований підхід: посилена увага до індивідуальних потреб дитини, її вподобань, здібностей, ініціативності та креативності.

– Чим оновлений БКДО відрізняється від попереднього?

Цей документ базується на гуманістичних засада виховання майбутнього члена суспільства. Вони викладені в таких базових принципах:

• демократичність, що в цьому контексті означає: дитина має право на самовираження та активну участь в освітньому процесі;
• рівний доступ до якісної дошкільної освіти: кожна дитина, незалежно від умов її проживання, фінансового стану родини та можливих особливостей здоров’я має право на повноцінну дошкільну освіту;
• сталий розвиток – розглядається в БКДО як формування економічної та екологічної свідомості та відповідальності за свої дії;
• міжвідомча взаємодія, державно-громадське, державно-приватне та соціально-педагогічне партнерство – співпраця всіх дотичних до дошкілля установ (державних органів влади, керівництва закладів, педагогічного колективу), а також психологічної, соціальної та медичної служб у дошкільних закладах освіти.

– На що можуть розраховувати діти й батьки?

У дошкільному закладі мають бути забезпечені сприятливі умови для педагогічно-виховної роботи. Усі ЗДО, незалежно від форми власності, повинні забезпечувати:

-рівність доступу до дошкільної освіти для всіх дітей раннього та дошкільного віку, у тому числі дітей з ООП;

-солідарну відповідальність держави, громади, родини, фахівців педагогічної освіти та інших професій, причетних до піклування, догляду та розвитку дітей раннього й дошкільного віку;

-можливість для батьків брати активну участь у розвитку компетентностей дитини;

-повагу до дитини та її думки;

-розвиток її творчих здібностей і талантів;

-формування досвіду дитини в спілкуванні з дорослими та однолітками;

-пріоритет – набуття особистого досвіду дитини через діяльність;

-визначення базових якостей особистості, розвиток її активності, самостійності, ініціативності та креативності;

-увагу до методик, що сприяють становленню в дитини емоційно-ціннісного ставлення до оточення та здатності активно відтворювати його у творчій діяльності;

-інтегрований підхід до організації змісту та навчального процесу задля формування цілісної картини світу дитини та основ її світогляду;

-створення сучасного універсального освітнього середовища (доступного, безпечного, розвивального тощо).

– Чого навчатимуть дітей у садочках?

Навчання відбувається за освітніми лініями, що визначають його напрям та зміст. Усім лініям притаманне формування досвіду дитини в “дитячій” діяльності (рух, ігри, мистецька, пізнавально-дослідницька, господарчо-побутова).

Як і в стандартах шкільної освіти, у БКДО йдеться про компетентності. Компетентність – це результат освітнього процесу, що виражений у формуванні відповідного емоційно-ціннісного ставлення до оточення, сформованості певних знань, здатності до активного, творчого впровадження набутого досвіду.

Нове в підході до компетентностей у БКДО – інваріативні (незмінні) та варіативні (змінні) компетентності. Проте кожна з них має бути сформована за відповідними освітніми лініями.

1. Освітня лінія “Особистість дитини”

Формує такі інваріативні компетентності:

-рухова;

-здоров’язбережувальна;

-особистісна.

У результаті дитина набуває вмінь адекватно діяти в різних життєвих ситуаціях без шкоди для власного здоров’я та безпечно для інших, формується її самосвідомість.

Варіативна компетентність – спортивно-ігрова, тобто вміння грати в спортивні ігри, дотримуватися правил, бути частиною команди (наприклад, футбольної) чи грати індивідуально (шахи).

2. Освітня лінія “Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі”

Інваріативні компетентності:

-предметно-практична;

-технологічна;

-сенсорно-пізнавальна;

-логіко-математична;

-дослідницька.

Дитина вчиться спрямовувати власні відчуття та увагу на пізнання об’єктів довкілля; усвідомлено застосовувати елементарні математичні знання; знаходити варіанти розв’язання логіко-математичних завдань, відповідно до вікових особливостей; аналізувати та узагальнювати; виокремлювати потрібну інформацію про об’єкти довкілля, працювати разом із дорослими та однолітками.

Варіативна компетентність – цифрова. Це вміння безпечно використовувати інформаційно-комунікаційні та цифрові технології для власних потреб та виконання навчальних завдань.

3. Освітня лінія “Дитина в природному довкіллі”

Інваріативні компетентності:

1.природничо-екологічна;   2.  навички, орієнтовані на сталий розвиток.

Результат освіти в цьому напрямі – формування розуміння необхідності збереження ресурсів планети та власної відповідальності за природодоцільну поведінку.

4. Освітня лінія “Гра дитини”

Інваріативна компетентність – ігрова.

Її результат – здатність дитини до розвитку особистісного потенціалу (фізичного, психічного, соціального, духовного), виявлення творчих здібностей, демонстрування самостійності, ініціативності, організованості, цікавість до пізнання.

5. Освітня лінія “Дитина в соціумі”

Інваріативна компетентність – соціально-громадянська. Формує ціннісне ставлення дитини до себе, своїх прав та прав інших людей, культурних надбань українського народу, інших національностей і культур; здатність до прояву особистісних якостей та почуттів; готовність до взаємодії та участі в родинних та суспільних процесах.

Варіативна компетентність – фінансова грамота. Означає здатність дитини раціонально використовувати ресурси, заощаджувати, оцінювати наявні можливості; формує підприємницькі здібності тощо.

6. Освітня лінія “Мовлення дитини”

Інваріативні компетентності:

-мовленнєва;

-комунікативна;

-літературно-художня.

Дає змогу за допомогою мови й мовлення пізнавати світ і взаємодіяти з ним, спілкуватися з однолітками та дорослими, поважливо ставитися до друкованих чи електронних книжок, художнього слова.

Варіативні компетентності:

• основи грамоти, тобто оволодіння початковими навичками читання й письма, здатність до фонематичного сприйняття, звукового аналізу елементів мови тощо;іноземна мова, що означає базовий рівень володіння іншими мовами.

7. Освітня лінія “Дитина у світі мистецтва”

Інваріативна компетентність – мистецька. Це означає обізнаність дитини в різновидах мистецтва; бажання та наявність можливості реалізовувати власний художньо-естетичний потенціал.

Варіативна компетентність – хореографічна, тобто здатність сприймати музику та самовиражатися за допомогою танцю.

– Яка участь батьків у дошкільній освіті дитини?

На відміну від попередніх стандартів дошкільної освіти, нинішній містить не лише перелік обов’язків батьків щодо виховного та навчання дітей, але й має поради, як це можна зробити в домашніх умовах. Усі рекомендації подано за лініями освіти та відповідно до завдань формування окремих компетентностей. Це означає, що батькам варто ознайомитися з текстом стандарту, адже це може полегшити для них розуміння виховного процесу.

Основні настанови для батьків:

• кожен із батьків дитини відповідальний за її виховання, розвиток і навчання, за збереження її життя, зміцнення здоров’я, формування почуття людської гідності та усвідомленого ставлення до здорового способу життя;
• здобуття дитиною дошкільної освіти не звільняє батьків від обов’язку доглядати, піклуватися, виховувати, розвивати й навчати її;
• у сім’ї мають забезпечити створення середовища для додаткового виховання, відповідно до компетентностей освітніх ліній;
• батьки мають право на партнерську взаємодію психолого-педагогічних працівників закладів освіти з членами родини вихованців (іншими словами – на поради й консультації).

– Що змінюється для вихователів садочків?

Вихователі та педагоги дитячих дошкільних закладів визначені як фасилітатори розвитку дитячої особистості. Тобто головне завдання дорослих у ЗДО – створення сприятливих умов для формування дитини, її світогляду та світосприйняття, інтелектуальної та емоційної безпеки. Тож вихователь повинен звертати увагу на:

• створення психологічно сприятливої атмосфери для дитини;
• побудову взаємин із вихованцями на засадах партнерства;
• формування безпечного освітнього середовища на основі гуманістичних цінностей;
• педагогічне просвітництво та соціально-психологічний супровід сімей своїх вихованців;                                                                                                     забезпечення психолого-педагогічного просвітництва батьків.                          – Як впроваджуватимуть новий БКДО?

У законі “Про освіту” зазначено, що останній рік перед школою є обов’язковим для підготовки дітей дошкільного віку.

З вересня 2021 року всі садочки мають працювати за новим базовим компонентом. До цього часу вони мають оновити свої програми.

В ідеалі, мало би відбутися й системне підвищення кваліфікації вихователів, проте таких програм поки не запроваджено. Єдине, що зараз проводить МОН – вебінари із серії “Якісна дошкільна освіта в Україні“.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

ECERS-3: ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

ECERS – міжнародна методика з оцінювання дошкільного освітнього середовища, описана у форматі шкали, яка містить:

• 6 підшкал
• 35 параметрів
• 468 індикаторів

Дослідження якості освітнього процесу в закладах дошкільної освіти за методикою ECERS-3 в Україні організовує Український інститут розвитку освіти у партнерстві з Командою підтримки реформ МОН, Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” та за підтримки ЮНІСЕФ в Україні.

ПРОЦЕС ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Оцінювання якості освітнього процесу в закладах дошкільної освіти проводять сертифіковані експерти ECERS. Експерти з оцінювання спостерігають за групою та взаємодією дітей від 3 до 5 років протягом 3 годин під час звичайного дня в дитячому садку. Вони оцінюють середовище – все, з чим та з ким взаємодіє дитина: організацію кімнат, розташування умеблювання та іграшок, взаємодію між дітьми, дітей з вихователями, вихователів з батьками, а також тривалість та ротацію занять, організацію різних видів діяльності. 

Кожен з параметрів експерти оцінюють від 1 (незадовільно) до 7 (відмінно), відповідно до індикаторів. Середній бал за підшкалою обчислюється відповідно до оцінок параметрів.

НАВІЩО НЕОБХІДНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Результати дослідження – підстава для формування освітньої політики, спрямованої на підвищення якості дошкільної освіти, зокрема:

• оновлення змісту дошкільної освіти;
• оновлення методичних рекомендацій щодо організації освітнього процесу;
• підвищення кваліфікації педагогічних працівників;
• приєднання до світової професійної спільноти у сфері дошкільної освіти.

ЧОМУ ECERS-3

ECERS – методика, зосереджена на умовах для розвитку дитини, навколо інтересів якої побудоване оцінювання. Саме по собі оцінювання не впливає на освітнє середовище, але шкала може бути орієнтиром для забезпечення якісного дошкілля. Орієнтуючись на представлені індикатори якісного дошкільного освітнього середовища, педагогічні працівники та директори закладів дошкільної освіти можуть підвищити якість освітнього процесу. 

Використання шкали ECERS-3 як орієнтира дасть змогу:

• сприяти індивідуалізації освіти: індикатори зосереджені на конкретній дитині, яка має можливість обрати активності, висловити чи сформувати свою думку незалежно від думки дорослих, встановити межі чи допомогти собі, усамітнившись у куточку усамітнення; 
• урізноманітнити види діяльності дітей у дитсадку: вільну гру, математику, мистецтво, мовлення, читання книжок, розвиток великої та дрібної моторики, музику, фізичну активність, науку та природознавство тощо;
• наголосити на важливості комунікації вихователів з дитиною, зокрема чи дитина формулює запитання до кінця, а вихователь не перебиває її з відповіддю, чи персонал ставить відкриті запитання, чи вихователь відчуває динаміку групи і змінює активності, чи наявний фізичний контакт за емоційної потреби дитини, чи педагог залучає дітей до вирішення проблем;
• підвищити значення середовища, в якому розвивається дитина: простору, взаємодії з однолітками та дорослими і організації дня дитини.

ЯК І КОМУ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДРУКОВАНЕ ВИДАННЯ ECERS-3

Восени 2020 року до закладів дошкільної освіти та місцевих органів управління освітою надійшли примірники друкованого видання “Шкала оцінювання якості освітнього процесу в закладах дошкільної освіти”. Представники закладів, які не мають методику, можуть повідомити УІРО за електронною адресою [email protected] для сприяння у її отриманні.

Для керівників закладів дошкільної освіти та вихователів вони можуть слугувати орієнтиром для поліпшення якості освітнього процесу в їхньому дитсадку. Ще до проведення дослідження у педагогічного колектива є змога ознайомитись зі змістом методики ECERS, побачити сильні та слабкі сторони їхнього закладу, а також можливості та ризики в освітньому процесі.

Відповідно методикою ECERS-3 зможуть скористатися:

• заклади дошкільної освіти для рефлексії та визначення подальших цілей щодо поліпшення якості освітнього процесу;
• органи управління, зокрема МОН, для узагальнення та аналізу висновків, прийняття управлінських рішень;
• інституції незалежної оцінки якості освіти для експертизи і моніторингу якості дошкільної освіти в Україні загалом.

ПІДШКАЛИ ТА ПАРАМЕТРИ ECERS-3

1. Простір і вмеблювання: внутрішній простір, умеблювання для догляду, гри і навчання, облаштування групового простору для гри і навчання, місця для усамітнення, візуальне оформлення простору, пов’язане з дітьми, простір та обладнання для розвитку великої моторики.
2. Повсякденні практики особистого догляду: споживання їжі, туалетно-гігієнічні процедури, здоров’язбережувальні практики та безпека.
3. Мовлення та грамотність: допомога дітям у розширенні словника, заохочення дітей до мовлення, використання персоналом книжок у роботі з дітьми та заохочення дітей до користування ними, знайомство з друкованим текстом.
4. Види навчально-пізнавальної діяльності: дрібна моторика, мистецтво, музика та рух, кубики, рольова гра, природа/наука, математичні матеріали та види діяльності, математика у повсякденному житті, розуміння зображених чисел, сприяння прийняттю різноманітності та правильне використання технологій.
5. Взаємодія: нагляд за діяльністю, пов’язаною з великою моторикою, індивідуалізоване навчання й учіння, взаємодія персоналу з дітьми та між однолітками, дисципліна.
6. Структурування програми: зміна діяльності (переходи) та час очікування, вільна гра, загальногрупові діяльності: гра та навчання.

СВІТОВА ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ ECERS

Перший варіант оцінювання був створений у 1980 році в США за авторства Тельми Хармс та Річарда М. Кліфорда. Вони ж заснували Інститут оцінювання середовища раннього дитинства. Методика регулярно оновлюється та доповнюється, зокрема перевиданнями ECERS-R та ECERS-3.

Через практичний зміст та формат ECERS був задіяний у дослідженнях якості освіти в різних країнах: у США, Великій Британії, Італії, Швеції, Німеччині, Португалії, Іспанії, Ісландії, Норвегії, Південній Кореї, Фінляндії. 

Створення освітнього середовища, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації: вимога

Заклад дошкільної освіти планує та реалізує діяльність щодо запобігання будь-яким проявам дискримінації, булінгу

Слово «булінг» донедавна було незнайомим для нас. Хоч як явище він існував завжди — цькування, жорстока, принизлива поведінка. Нині булінг — популярна тема. Ще більшого розголосу вона набула через те, що Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657-VIII. Він уніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про освіту» зміни.

« Булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.»

На керівника закладу освіти покладено обов’язок забезпечувати створення у закладі безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування).

Що зробити.

Перевірити наявність та зміст інформації на сайті закладу.

Заклади освіти повинні на своєму сайті або сайті засновника, якщо у закладу немає сайту, розміщувати інформацію, що стосується створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про освіту»).

Вивчити, чи поінформовані учасники освітнього процесу про насилля, булінг: інформаційні куточки для дітей, дорослих з переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та булінгу тощо.

Перевірити наявність документів та проаналізувати їхній зміст:

• затверджений наказом керівника алгоритм реагування на випадки насильства серед дітей: перелік можливих дій; відповідальність та компетенції педагогів, представників адміністрації; встановлення ролі та обсягу обов’язків працівників закладу;
• план роботи закладу на рік та календарні плани педагогів:

– планування просвітницької роботи серед учасників освітнього процесу щодо попередження насильства та булінгу: лекції, засідання круглих столів, бесіди, диспути, години відкритих думок, усні журнали, кінолекторії, акції тощо;

– планування профілактичної роботи з формування правосвідомості і правової поведінки дітей;

– формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей, щоб формувати уміння виокремлювати наявну проблему.

Проаналізуйте звернення батьків і педагогів щодо цього питання. Не забувайте, що булінг може бути і серед працівників закладу. Психологічна безпека — частина безпечного освітнього простору.

Аналіз ситуації у закладі є невід’ємною складовою діяльності із запобігання насильству щодо дітей, працівників, адже лише на його основі можна здійснювати відповідні заходи із запобігання ситуації та розв’язання проблем закладу.

На що звернути увагу.

У першу чергу на рівень поінформованості педагогічної громади про поняття «булінг», його види.

Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядок застосування заходів виховного впливу, затверджені наказом МОН від 28.12.2019 № 1646.

Як розпізнати стрес, викликаний насильством. Людина:

• часто скаржиться на погане самопочуття;
• замикається в собі, уникає друзів, самоізолюється;
• втрачає інтерес до діяльності;
• невпевнена в собі;
• не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата;
• постійно або часто перебуває у стані тривожності, напружена;
• боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;
• постійно або часто має поганий настрій, пригнічена, або, навпаки, гіперактивна, дратівлива, агресивна;
• має різкі й безпричинні перепади настрою;
• одягнута в розірваний або зім’ятий одяг;
• із синцями на тілі.

Куди звертатися у випадку насильства .

Педагогам важливо знати та надавати інформацію батькам, куди вони можуть звертатися по допомогу у випадку насильства. Зокрема до:

• поліції;
• центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
• громадських організацій, які надають допомогу жертвам насильства;
• практичного психолога, соціального педагога тощо;
• близької людини;
• «гарячих ліній».

На які «гарячі» лінії телефонувати та які послуги вони надають.

Безплатні «гарячі» телефонні лінії:

національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства —

– 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів;

– 0 800 50 02 25 та 11 61 11;

• Уповноважений Президента України з прав дитини 0800 50 17 20;
• єдиний телефоний номер контакт-центру системи надання безплатної правової допомоги: 0 800 21 31 03.

Особам, які постраждали від насильства, і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть:

• інформаційні консультації — інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення тощо;
• психологічні консультації — поради та підтримка психолога анонімно по телефону;
• правову допомогу — консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради про правильне складання необхідних документів тощо.

Налагодьте співпрацю з соціальною службою сім’ї, дітей та молоді, службою у справах дітей, поліцією, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

педагог або помічник вихователя —

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

батьки або члени сім’ї —

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину, зокрема у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Прояви та ознаки булінгу:

• словесні образи, погрози, приниження, залякування та інші діяння;
• будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
• будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
• інші правопорушення насильницького характеру.

Ознакою є систематичність таких дій — це два і більше разів.

Дитина може бути як постраждалою від булінгу, так і кривдником/цею або спостерігачем/кою (пасивним або активним, схилятися на сторону кривдника або жертви).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.Захищеність в освітньому середовищі — оцінка відсутності усіх видів, форм насильства для всіх учасників освітнього процесу.Комфортність в освітньому середовищі — оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань, що домінують, під час взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу. Задоволеність освітнім середовищем — задоволення базових потреб дитини у:

• допомозі та підтримці;
• збереженні та підвищенні її самооцінки;
• пізнанні та діяльності;
• розвитку здібностей і можливостей.

Проводьте роз’яснювальну роботу з батьками. Допоможуть вам у цьому буклети від ЮНІСЕФ:

• Як подолати стрес та попередити емоційне вигоряння;
• Подолання насильства щодо дитини: координація дій.

Також ознайомтеся з доповіддю освітнього омбудсмена «Дотримання прав в освіті — 2020».

Про права дитини читайте на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Які методи збору інформації використати.

Вивчення документації:

-плану роботи закладу;

-календарних планів педагогів;

-наказів керівника;

-протоколів засідань педагогічної ради.

Опитування: інтерв’ю з вихователем-методистом, практичним психологом, соціальним педагогом, анкетування батьків, педагогічних працівників.

За допомогою опитування дізнаєтеся, чи:

реагуєте на повідомлення педагогічних працівників про випадки булінгу;

проводиться робота із навчання щодо визначення випадків булінгу, запобігання булінгу та можливих способів реагування;

брали участь педагогічні працівники у розробленні антибулінгової програми (у разі наявностві) та чи знають вони її.

Семінар-практикум для педагогів

з патріотичного виховання:

«Ми – українці, і нам є чим пишатись!»

Обґрунтування актуальності та перспективності.

Проблема патріотичного виховання дітей дошкільного віку стала дуже актуальною. Неодмінною умовою національно-патріотичного виховання є системний підхід, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого, взаємозалежного процесу в його постійному.

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально - політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою – незалежну державу.

Стисла анотація.

Використання та раціоналізація відомих педагогічних підходів, ідей, форм і методів роботи дозволяє створити комплексну систему виховної роботи, що включає цілі, задачі, зміст, форми, методи та засоби реалізації, які сприяють підвищенню якості виховання засобами як традиційних, так і інноваційних технологій національно-патріотичного виховання, що дає можливість формувати у майбутніх громадян патріотичне мислення, національну свідомість.

Результативність.

Патріотичне виховання наскрізно пронизує весь освітній процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання. У роботі педагогів добираються та поєднуються різноманітні методи і форми патріотичного виховання. Під час проведення заходів формуються патріотичні почуття, національна свідомість, активна життєва позиція. Безумовно, застосування форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки.

Використана література: 

1. Базовий компонент дошкільної освіти України – К., 2012.
2. Дитина в дошкільні роки: комплексна освітня програма / автор. колектив; наук. керівник К. Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ “ЛІПС” ЛТД, 2016. – 160 с.
3. Богуш А.М. Українське народознавство в дошкільному закладі: практикум: навч. посіб./А.М.Богуш, Н.В.Лисенко. - К.: Вища шк., 2003. - 204 с. С. 63-84
4. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання - 2003. - № 2. - С. 3 - 8.
5. Ніколаєнко В.М. Народознавство в дошкільному закладі. 2-6 років – Х.: Вид. група «Основа», 2010.
6. Переходько О.Р. Використання українознавства та етнопедагогіки як основа національного виховання дошкільнят. Навчально-методичний посібник. - Березне, 2012. - 119с.
7.  «Україна – моя Батьківщина». Парціальна програма національно – патріотичного виховання дітей дошкільного віку / О.М Каплуновська, І.І Кичата, Ю.М.Палець; за наук. ред. О.Д.Рейпольської. Тернопіль: Мандрівець,2016.-72с.
8. Українське народознавство в дошкільному закладі/ упор. Н.Лисенко. – К.: Вища школа, 2000. – 398 с.
9. Інтернет ресурси:

•                   http://i.ocvita.com.ua/doc/5140/index.html
•                   http://lifar80.ucoz.ua/load/patriotichne_vikonannja/1-1-0-2
•                   http://dovidka.biz.ua/vidomi-ukrayinski-hudozhniki/

Мета:

• підвищити рівень теоретичної підготовки педагогів щодо питань патріотичного виховання дошкільників в умовах сьогодення;
• розкрити необхідність посилення патріотичного виховання у ЗДО;
• підвищення фахової майстерності педагогічних працівників;
• розширити та уточнити знання  педагогів щодо принципів, методів, приймів і форм роботи з дітьми з основних напрямів патріотичного виховання;
• розвивати творчий потенціал педагогів, їх компетентність з питань національного виховання;
• формувати ціннісне ставлення особистості до українського народу,  Батьківщини, державної мови, народних звичаїв, традицій, свят, обрядів, символів та реліквій, які мають великий пізнавально-виховний потенціал.

Форма проведення: практикум.

Категорія слухачів семінару: педагоги ЗДО.

Попередня робота:

• опрацювання педагогами методичної літератури з зазначеної проблеми;
• анкетування педагогів з проблеми патріотичного виховання дітей дошкільного віку;
• робота з періодикою, пошук, аналіз, систематизація матеріалів.

Обладнання: фішки (сонечка, місяці і зірочки на кожного учасника, папір, олівці, ручки, листи з завданнями для кожної групи, кошик, українські абетки, мішечок, стікери.

План проведення:

І. Вступна частина.

1.1. Вітання учасників семінару-практикуму.

1.2. Прийняття правил семінару.

1.3. Побажання.

ІІ. Лекційний модуль.

2.1.Міні-лекція «Особливості патріотичного виховання дошкільників».

2.2. Вправа «Гаряча картопля».

III. Семінарський модуль.

3.1. Вправа «Ерудит».

3.2. Вправа «Асоціативний кущ».

3.3. Індивідуальна робота. Вправа «Патріотом має бути кожен, тому що…».

3.4. Вправа  «Люби і знай свій рідний край» (інтерактивна вправа «Мікрофон»).

3.5.  Вправа «Продовж вислів».

3.6. Вправа «Склади пам’ятку «Що повинно бути в національно-патріотичному куточку групи».

3.7. Вправа «Розшифруй слова».

3.8. Вправа «Дерево пізнання».

IV. Підведення підсумків.

4.1. Підбиття підсумків роботи. Вправа «SMS-повідомлення колезі».

4.2. Висновок. Коротке інформаційно-підсумкове повідомлення «Нові акценти національно-патріотичного виховання».

4.3. Підведення підсумків конкурсу-огляду «Кращій національний куточок».

4.4. Заключне слово ведучого.

Хід семінару – практикуму:

І. Вступна частина. (6 хв.)

Педагоги заходять до зали, вихователь-методист пропонує їм витягнути фішки у формі сонечка, місяця чи зірочки - поділитися на три команди, згідно витягнутих фішок.

1.       Вітання учасників семінару - практикуму (вихователь-методист) ( 2 хв.)

Лейтмотив: «Люблячи свою національну культуру, дитина поважатиме і друга, і націю, цікавитиметься їхнім життям, навчиться шукати й знаходити у вселюдській культурі ті скарби художні, наукові й моральні,  які можуть стати їй найріднішими, бо не нав’язані збоку, а органічно прищеплені до її душі» (Софія Русова).

«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців. І такий народ завжди будуть зневажати і поневолювати» (Олександр Довженко).

Сьогоднішній семінар дозволить перевірити і підвищити кожному педагогу свою компетентність в питаннях патріотичного виховання.

2.        Вправа «Прийняття правил» (практичний психолог) ( 1 хв.)

Мета: означити правила для продуктивної роботи групи, на які спиратиметься взаємодія учасників під час тренінгу.

Учасники формулюють рамкові пропозиції щодо забезпечення ефективної роботи в групі. Після короткого узгодження практичний психолог записує ті, що обрала група, на плакаті. Плакат залишається на видному місці до закінчення тренінгу, щоб тренери або учасники групи могли за потреби звертатися до встановлених правил чи доповнювати цей перелік.

Орієнтовні правила роботи групи:

• «Тут і тепер».
• «Щирість і відвертість».
• «Конфіденційність».
• «Я сам».
• «Активність усіх членів групи».
• «Взаємоповага».
• «Доброзичливе ставлення всіх учасників».

3.        Вправа «Віночок побажань» (вихователь-методист) ( 3 хв.)

Мета: підвищити рівень групової згуртованості та емоційного піднесення.

Учасники стають у коло і по черзі проголошують побажання групі, спонукаючи один одного до активної спільної роботи. Вихователь – методист бажає усім гарного настрою на день і просить «заплести» вербальний посил у своєрідний віночок.

 ІІ. Лекційний модуль. (15 хв.)

1.       Міні-лекція «Особливості патріотичного виховання дошкільників на сучасному етапі» (вихователь-методист), 2 хв.

Час перебудови самостійної незалежної держави України викликав небувале зростання інтересу до проблем вітчизняної національної культури, до непересічних досягнень минулого.

Ще з давніх часів українці навчали дітей любити і берегти свою землю, розуміти її як святу матір, годувальницю. Адже людина - це дзеркало свого народу, середовища, в якому вона проживає. Щоб правильно сприймати сьогодення, діти повинні знати історію своєї держави, її народу.

Щоб правильно будувати роботу з патріотичного виховання, за основу необхідно узяти наступні документи:

• Конституція України;
• Закон України «Про дошкільну освіту»;
• Державна національна програма «Освіта» (Україна 21 ст.);
• Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (нова редакція);
• Програма розвитку дитини дошкільного віку «Дитина в дошкільні роки»;
• «Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді».

У «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» розкривається поняття «патріотичне виховання», а саме «патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою, якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави».

Дуже важливим є розкриття того, що наш народ, як і інші, з давніх давен виховували своїх дітей рідною мовою, засобами мистецтва, на національних традиціях, звичаях і обрядах українського народу. Отже, залучення дітей до джерел народного мистецтва сприяє всебічному розвитку національного типу особистості, створює сприятливий духовний грунт для опанування нею вершинних здобутків культури, як минулих, так і сучасних років.

Виховання у дітей дошкільного віку патріотичних почуттів ґрунтується на принципах національного виховання, а саме: народність, природо-культуровідповідність, безперервність, етнізація, послідовність, систематичність, варіативність форм і методів виховання. Робота має плануватися в наступних напрямах:

• державні та національні символи України;
• побут українського народу (одяг, страви, іграшки, хата, подвір’я);
• народні традиції та обряди;
• культура українського народу: ремесла (різьбярство, ткацтво, килимарство, гончарство, лозоплетіння, писанкарство, вишивка, витинанка, вибійка),  письменники, поети, усний народний фольклор, художники, співаки, науковці, спортсмени.

2.  Вправа «Гаряча картопля» (7 хв.)

Педагоги передають по колу «гарячу картоплю» під музичний супровід. Коли музика зупиняється, той у кого в руках залишається «гаряча картопля», знімає верхню «кожушку» і відповідає на запитання:

1. Назвіть державний документ, що регламентує роботу ЗДО, щодо компетенцій випускників.
2. Скільки ліній в БКДОУ, назвіть їх.
3. Назвіть освітню лінію БКДО, в якій формують елементарні уявлен­ня дитини про себе як носія свідомості та само­свідомості, сприйняття себе в контексті відносин з іншими. (Освітня лінія «Особистість дитини»).
4. Назвіть освітню лінію БКДО, в якій формують уявлення дитини про країну, народи, нації, суспільство, людство. Виховувати  готовність сприймати  соціальний досвід, робити добрі вчинки. (Освітня лінія «Дитина в соціумі».
5. Назвіть освітню лінію БКДО, в якій формують моральні норми гуманної вза­ємодії з природ­ним до­вкіллям. Виховувати любов до приро­ди рідного краю. (Освітня лінія «Дитина у природ­ному довкіллі»).
6. Назвіть освітню лінію БКДО, в якій залучають до над­ бань на­ціональної культури, формувати ціннісне ставлення до україн­ських мистецьких традицій та творів українських митців. Ви­ховувати інтерес до україн­ського декоративно-прикладного мистецтва. (Освітня лінія «Дитина у світі культури»).
7. Назвіть освітню лінію БКДО, в якій ознайомлюють з україн­ськими на­родними іграшками  та місцями їх виго­товлення. Вчити від­повідально стави­тися до обов’язків, пов’язаних із роллю в грі. (Освітня лінія «Гра дитини»).
8.  Назвіть освітню лінію БКДО, в якій формують інтерес до довкіл­ля та самої себе. Сти­мулювати активне сприйман­ня людей та подій, що відбува­ються в со­ціумі. (Освітня лінія «Дитина в сенсор­но-пізна­вальному просторі»).
9. Назвіть освітню лінію БКДО, в якій формують уявлення  дітей про україн­ську мову як держав­ну. Вчити вести діа­лог, вико­ристовуючи етикетну українську лексику. (Освітня лінія «Мовлення дитини»).

III. Семінарський модуль (50 хв):

1.  Вправа «Ерудит». (5 хв.)

Мета: виявити рівень знань педагогів з питання національного виховання; розвивати вміння логічно і послідовно висловлювати свої думки.

     Вихователь-методист: Шановні  вихователі  пропоную завдання  під час якого кожен з вас матиме змогу продемонструвати свою компетентність з питання національної культури.

1. Дайте визначення  поняття національне виховання;
2. Дайте визначення поняття патріотизм;
3. Дайте визначення поняття патріотичне виховання;
4. Дайте визначення поняття  народознавство;
5. Дайте визначення поняття  народна педагогіка;
6. Чи однакові за змістом поняття «народна педагогіка» та  «етнопедагогіка»?;
7. Які форми та методи організації роботи з патріотичного виховання ви знаєте та використовуєте в роботі?;
8. Які напрямки роботи з патріотичного виховання ви знаєте?;

2. Вправа «Асоціативний кущ». ( 5 хв.)

Мета: активізувати пізнавальну діяльність, розвивати вміння логічно і послідовно висловлювати свої думки.

Вихователь-методист: Які асоціації виникають у вас зі словами Україна, спадщина, Батьківщина? Доберіть слова, що асоціюються в їх розумінні з цими словами.

Вихователі працюють в групах. Кожна група записує свої асоціації, презентує їх, потім робиться загальний висновок.

3. Індивідуальна робота. Вправа «Патріотом має бути кожен, тому що…» (метод «Прес») ( 5 хв.)

Мета: закріпити отриману інформацію, виробити вміння аргументації своєї позиції.

Метод «Прес» має таку структуру та етапи:

• Позиція…Я вважаю, що …(висловіть свою думку, проясніть, у чому полягає ваша позиція).
• Обґрунтування … тому, що … (наведіть причину появи цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).
• Приклад … наприклад …(наведіть факти, дані, що підтверджують вашу позицію).
• Висновки Отже (тому), я вважаю … .

Учасники самостійно виконують завдання за запропонованим алгоритмом. Варіанти виконаних завдань довільно зачитуються учасниками у великому колі й обговорюються.

4.   Вправа «Люби і знай свій рідний край» (інтерактивна вправа «Мікрофон») ( 5 хв.)

Мета: поповнити знання про історію свого народу, родоводу, української нації, її культури та побуту.

      Вихователь-методист: щоб виховати патріота, самі дорослі мають бути ними, знати, любити, берегти і примножувати традиції і культуру рідного народу. Отож, щоб перевірити, а відтак і поповнити свої знання про нашу Батьківщину пропонуємо вам продовжити речення. Я буду підходити до кожного бажаючого, починаю речення, а ви закінчуєте це речення своїм визначенням.

1. Народні символи України;
2. Державні символи;
3. Природні обереги;
4. Хатні обереги;
5. Обереги людини;
6. «Народні назви місяців»;
7. Визначні дати народних свят;
8. Відомі люди України.

5. Вправа «Продовж вислів». (5 хв.)

Мета: Формувати вміння вихователів доносити народну мудрість до дітей в доступній і цікавій формі.

Представники трьох команд по черзі виймають конверти зі скриньки із прислів’ями чи приказками (в кожному варіанті відсутнє одно слово):

І команда - «Моя хата – з краю, першим ворога стрічаю!»

ІІ команда - «Не святі горщики ліплять».

ІІІ команда - «Два українці – три гетьмани».

Завдання:

• Склади з частин прислів’я чи приказку.
• Продовжи прислів’я.
• Поясни дитині прислів’я за допомогою використання цікавої форми, методу, прийому.

6. Вправа «Склади пам’ятку «Що повинно бути в національно-патріотичному куточку групи» (5 хв.)

Мета: закріпити знання вихователів, активізувати творчий потенціал вихователів, стимулювати розвиток ініціативності.

Вихователі кожної команди складають пам’ятки для кожної вікової групи.

7.  Вправа «Розшифруй слова» ( 5 хв.)

Мета: Уточнити знання педагогів про те, які риси характеру свідомого патріота і громадянина треба виховувати з дошкільного віку.

І команда: відповідальність, мужність, самосвідомість, ініціативність, повага.

ІІ команда: правосвідомість, активність, дисциплінованість, творчість, турбота.

ІІІ команда: доброзичливість, гуманність, толерантність, працьовитість, любов.

Вихователі за допомогою української абетки розшифровують слова із цифр, які позначають риси характеру дитини як свідомого патріота і громадянина і зачитують їх. Вихователь-методист в кінці підводить загальний підсумок

Вихователь-методист: Як підсумок можна сказати, що виховати свідомого патріота і громадянина означає сформувати в дитині комплекс певних особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці. Про що може йтися мова в даному випадку?

Йдеться про:

• патріотичну відповідальність і мужність, самосвідомість, громадську ініціативність та активність, готовність працювати для розвитку Батьківщини, захищати її;
• повагу до Конституції, законів Української держави, прийнятих у них правових норм, сформовану потребу в їх дотриманні, високу правосвідомість;
• повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
• знання української мови;
• дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;
• гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв, високу культуру спілкування тощо.

   Отже перед педагогами дошкільної ланки стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати патріота – громадянина своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.

8. Дерево пізнання» (форми роботи з батьками). (5 хв.)

Мета: активізація знань педагогів з форм роботи з батьками з питань патріотичного виховання дошкільників, встановлення партнерських відношень з сім'єю кожного вихованця, надання допомоги сім`ї в питаннях розвитку дітей.

Вихователь - методист:  Які види роботи з батьками ви пропонуєте проводити в дошкільному закладі з патріотичного виховання, напишіть на листочках та закріпіть їх на дереві пізнання.

ІV. Підведення підсумків.

4.1.  Вправа «SMS-повідомлення колезі» (практичний психолог), (5 хв.).

Мета: підсумувати досвід учасників, набутий під час роботи впродовж семінару.

Практичний психолог пропонує учасникам написати на стікерах SMS-повідомлення на тему «Що сьогодні для мене було найбільш цікавим на тренінгу?». Учасники по черзі зачитують свої SMS-повідомлення і приклеюють стікери з його текстом на плакат.

2. Висновок. Коротке інформаційно-підсумкове повідомлення «Нові акценти національно-патріотичного виховання». (2 хв)

Мета: сприяти усвідомленню учасниками необхідності та особливостей здійснення національно-патріотичного виховання дітей.

Вихователь – методист акцентує увагу учасників на таких твердженнях:

• зміст і спрямованість патріотизму визначаються, насамперед, духовним і моральним кліматом суспільства та його історичним корінням, що живить суспільне життя багатьох поколінь;
• найважливішим пріоритетом патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості як до українського народу, Батьківщини, держави, нації, так і до себе самої;
• осердям сучасного патріотичного виховання має стати вироблення переконаності дітей, що сила українців в їхній єдності. Лише завдяки почуттям національної єдності, злагоди можна зберегти Україну, зміцнитись, стати рівними серед рівних;
• громадянам України потрібно навчитися жити в повазі, у солідарності і толерантності;
• дитина має змалечку виростати в національно-патріотичному дусі (має бути забезпечений комплексний вплив сім’ї, школи, ЗМІ, громади, інших навчально-виховних закладів).

3. Підведення підсумків конкурсу-огляду: «Кращій національний куточок».
4. Заключне слово ведучого.

Практикум «Форми й  методи

формування  мовленнєвої  компетентності  в дітей

дошкільного   віку

      Компетентність має вікові характеристики , які розглядаються як орієнтовні показники розвитку особистості на кожному віковому етапі , базисні характеристики компетенції певного виду діяльності (мовленнєвої, художньої, пізнавальної , музичної , конструкторської тощо.) Компетентність – це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку , знання , вміння, навички, креативність , здатність творчо вирішувати завдання , складати самостійність , самооцінка.   Мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання , наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення. Тобто компетентність – це особистісна якість, а компетенція – коло питань, за якими зазначену якість характеризують. Близьким до поняття «компетентність» автори БКДО вважають також зрілість та авторитетність, які утворюють одну зв’язку: компетентність – компетенція – зрілість – авторитетність. Структурні компоненти формування мовлення дошкільнят: - мовленнєва компетентність , - лексична компетентність, - фонетична компетентність, - граматична компетентність, - діамонологічна компетентність, - комунікативна компетентність . Мовленнєвий розвиток  - навчання мови , - мовленнєве виховання .

Отже , триєдина мета цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення дошкільників полягає у формуванні мовленнєвої компетентності як однієї з базисних характеристик особистості та спрямована на активне застосування взаємопов`язаних педагогічних дій: розвитку мовлення, навчання мови, мовленнєвого виховання. Згідно Базового компоненту дошкільної освіти України , мовленнєва діяльність дошкільника визначається відповідною віку мовленнєвою та мовною зрілістю, рівнем оволодіння елементами грамоти, сформованістю ставлення до використання слова у взаєминах з дорослими та дітьми, розвиненістю комунікативних здібностей. Особливість мовленнєвої діяльності полягає в її «обслуговуючому» характері, інтеграції в усі сфери життєдіяльності дитини – це стосується як мовної, так і мовленнєвої діяльності дитини дошкільного віку. Компетентний дошкільник може вербалізувати свої знання про світ та самого себе, забарвити свої висловлювання інтонаційно, супроводити їх відповідною мімікою та жестами.

Методи реалізації завдань із розвитку мовлення дітей. Зв'язне мовлення: описова розповідь, сюжетна розповідь, розповідь з власного досвіду, дидактичні ігри  спрямовані на розвиток зв'язного  монологічного мовлення; Звукова культура мовлення: промовляння чистомовок, дидактичні ігри з розвитку фонематичного слуху, дидактичні ігри для формування правильної вимови звуків, розповіді зі звуконаслідуванням, вправи для розвитку артикуляційного апарата, на розвиток мовленнєвого дихання; Словникова робота: дидактичні ігри та вправи, відгадування загадок, ознайомлення з приказками та прислів'ями, їх заучування; Граматика: дидактичні ігри та вправи з граматики, складання розповіді зі словами, в яких діти допускають помилки.

Організовані форми діяльності з дітьми: - заняття; -спостереження; -бесіди і розмови; -ігри з правилами; -трудові доручення; -чергування; -колективна праця; -проведення експериментальних дослідів; -індивідуальна робота; -свята, розваги; -екскурсії; -побутові процеси: одягання, умивання, приймання їжі, вкладання на сон, чергування... Для  виконання завдання, організації гри, спостереження чи чергування педагог  використовує методики розвитку різних сторін мовлення. Вчить слухати, аналізувати, запитувати та давати відповіді на питання, звертатися з проханням чи для організації спільної діяльності, засвоює мовленєвий етикет. Однак саме самостійні форми діяльності  дають змогу реалізувати набуті знання.

Самостійні форми діяльності: -ранкові та вечірні години; -прогулянки; -самостійна ігрова діяльність; -образотворча діяльність; -театральна  діяльність; -рухова; -пізнавальна. Часто різні види самостійної діяльності  діти поєднують з мовленєвою: малюють і ведуть діалог про улюблені мультфільми, поливають квіти та наспівують улюблену пісеньку чи декламують вірш, грають в м'яча та оговорюють свої спортивні уподобання. Під час гри дошкільник може домо­витися з іншими дітьми лише за допомогою мовлення. Спонукаючи дитину до розмови, гра сприяє її мовленнєвому розвитку. Завдання педагога не лише навчити дітей правильно грати, спілкуватися в ігровій діяльності, організовувати свій вільний час з користю, але і спостерігати за дітьми, аналізувати їх поведінку, мовлення, тактовно виправляти помилки чи заохочувати до активності.

Особливого значення в дитячому садку набуває сюжетно-рольова гра ,саме завдяки їй відбувається найбільш інтенсивне форму­вання всіх компонентів мовленнєвої сис­теми, зокрема фонетики, лексики і граматики та зв'язного мовлення, що дуже важливо для дітей з мовленєвими вадами. Сюжетно-рольова гра – ефективний засіб не лише мовленнєвого, а й всебічного розвитку дитини, це чудова можливість психологічного розвантаження. Мовленнєву компетентність дошкіль­ника потрібно розши­рювати використанням театралізованої діяльності. Розвиток мовлення дітей в руховій активності є досить природним явищем, адже саме в піднесеному настрої діти вільно спілкуються, виражають емоції та почуття. Рухлива гра сприятиме не лише фізичному розвитку, а і мовленнєвому коли використати лічилку для вибору "кота” чи "мисливця”, віршований супровід до гри, імітації голосом.Корекція зв'язного мовлення повинна  здійснюватись педагогами під час занять, в ігрових ситуаціях, на прогулянці. Особливе значення має формування зв'язного мовлення в умовах сім'ї, адже тільки закріплюючи вдома набуті на  заняттях навички, дитина вчиться правильно розмовляти, оволодіває повноцінним мовленням. Ознайомлення дітей з нав­колишнім світом, формування трудових та гігієнічних навичок також сприяють розвитку мовлення. Слухання казок, віршів та оповідань, перегляд мультиплікаційних фільмів, їх переказ - головне в роботі над зв'язним мовленням. Виховання уміння вільно володіти мовленням - одне з найваж­ливіших завдань у навчально-виховному процесі  дошкільного закладу.

В сучасній методиці розроблена система інтерактивного навчання.Складовими якого є інтерактивні   прийоми . За потреби їх можна комбінувати у різних методах.

Прийоми інтерактивного навчання: дослідницький фартух, логічний ланцюжок, про те саме по-різному, добре – погано, «малювання» словами, інсценізація віршів, танок листка, що падає, поетична майстерня, мовленнєвий етикет, відгадай героя, хвилинки осяяння (створення ситуації емоційного сплеску, використання ситуації успіху), пошук добрих слів, «дерево пізнання».

Використання вихователем інтерактивних методів під час освітнього процесу дає змогу організовувати спілкування як діяльність, створює оптимальні умови для ефективного розвитку у дітей навичок комунікації завдяки набутому досвіду мовленнєвої взаємодії як з однолітками, так і з дорослими.

Методи інтерактивної взаємодії

Як відомо, жодну освітню новацію не можна перенести в чистому вигляді з однієї реальності в іншу, оскільки важливе значення мають такі чинники, як філософія навчального закладу, рівень професійної підготовки вихователів. Вітчизняна наука не дає готових методів інтерактивного навчання дошкільників. Але у практичній діяльності можна деякі з них адаптувати для роботи з дітьми старшого дошкільного віку. Зокрема, такі методи, як:

·​ багатоканальна діяльність;

·​ активне моделювання;

·​ розв’язання проблеми, або «дерево цілей»;

·​ мікрофон;

·​ карусель;

·​ неперервні думки, або «нескінчений ланцюжок»;

·​ відкриття законів життя;

·​ інтелектуальні хвилинки;

·​ «чарівні» перевтілення;

·​ творча діяльність.

Багатоканальна діяльність

Відомо, що діти добре засвоюють ті знання, які торкаються їхніх почуттів. Тому головне – викликати подив, інтерес кожної дитини до проблеми й обов’язково провести роботу, щоб задіяти різні аналізатори.

Модель творчого розвитку – «подив – інтерес – проблема – дії – пізнання – творчість».

Активне моделювання

Це практична модель побудови освітнього процесу за допомогою гри, казки, театральної діяльності, що покликана реалізувати, окрім головної дидактичної мети, ще й комплекс таких цілей:

· ​надати дітям змогу самовизначатися;

·​ спонукати розвиток творчої уяви;

·​ створити умови для вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті;

·​ стимулювати дітей до висловлення своїх думок.

Метод розв’язання проблеми, або «дерево цілей»

Обирають проблему, що не має однозначного рішення, - наприклад, ситуації життя, епізоди казки, художнього твору. Дітям пропонують розглянути «дерево цілей» у вигляді схеми та ставлять завдання доповнити або домалювати його. Із запропонованою схемою може працювати кілька груп дітей, у кожній з яких діти, спілкуючись, розв’язують проблему разом. Кожна група пропонує своє рішення. Обговорюючи запропоновану проблему, вихователь разом з дітьми створює образне «дерево цілей».

Для прикладу пропонуємо варіант бесіди педагога з дітьми на мотиваційному етапі проекту «Сюрпризи краплинки».

Модель трьох запитань:

· Що знаємо про воду?

· Про що хотіли б дізнатися

· Що слід зробити, аби дізнатися?

· Про що хочуть дізнатися діти?

· Кому потрібна вода?

· Звідки у нас удома вода?

· Скільки рідини вживає людина?

· Куди дівається брудна вода з квартири?

· Чому морська вода солона?

· Які річки течуть в Україні?

· Звідки береться дощ?

Діти висувають пропозиції щодо вигляду «дерева цілей»: хмаринка з краплинками, Капітошка з краплинками, акваріум з рибками тощо. Спільно з педагогом вирішують, що «дерево цілей» створюватимуть у вигляді Капітошки з паперовими краплинками.

«Дерево цілей» є образним записом плану роботи, способів реалізації задумів. Так, скажімо, під час реалізації проекту «Чарівний світ звуків» діти вигадали «дерево цілей» у вигляді хлопчика, який чує різні звуки навколо себе: гримить грім, плаче дитина, грає музика тощо.

Мікрофон

Цей різновид групового обговорення, що дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

Умови його використання:

· надавати слово лише тому, хто отримує уявний мікрофон;

· ​говорити швидко й стисло;

· ​не оцінювати відповіді;

· ​можливе поєднання з дидактичними іграми на кшталт «Закінчи слово або речення», «Ланцюжок» тощо.

Карусель

Цей варіант інтерактивної діяльності є найефективнішим для одночасного включення всіх дітей в активну взаємодію з іншими дітьми, дорослими, казковими героями для обговорення різних дискусійних питань.

Цей метод успішно застосовують:

· ​для обговорення результатів дослідів;

· ​під час роботи з «дослідницьким фартухом» для збирання інформації з будь-якої теми;

· ​для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань, правил поведінки.

Організація цієї роботи передбачає розміщення стільців для дітей у два кола: внутрішнє – нерухоме, а зовнішнє – рухоме.

Неперервні думки, або «нескінченний ланцюжок»

Це одна з форм обговорення питань, за якої діти приймають власне рішення за обмежений час, утворюючи єдиний «ланцюжок» думок. Метод має варіанти: прийняття й висловлення самостійного рішення або добирання картинок до теми.

За предметними картинками діти утворюють ланцюжок думок: виделка – тарілка (щоб снідати) – ваза (виготовлена з фарфору, як і тарілка) – вода (наливають у вазу) – річка (там тече вода) – літо (добре влітку на річці) тощо.

Відкриття законів життя

У практиці роботи дошкільних навчальних закладів набули широкого використання авторські методи інтерактивного навчання. Метод відкриття законів життя – один з них. У його основу покладено проблемно-ситуативне спілкування дітей з навколишнім світом. Це одна з найактуальніших, найефективніших форм роботи, умовою якої є розвиток пізнавальної активності, піднесення її на вищий щабель практичних досліджень, дій самих дітей.

Важливою умовою цього методу є:

· ​визначення проблеми або її пошук;

· ​організація різних видів спілкування з навколишнім світом – замилування, спостереження, гра, досліди;

· ​обмін враженнями, думками;

· ​фіксування результатів – схеми, позначки.

Перевага цього методу в тому, що кожна дитина щодня відкриває для себе закони життя й природи через власну творчу діяльність.

Інтелектуальні хвилинки

Це інтерактивний метод колективного обговорення. Застосування інтелектуальних хвилинок у процес і розв’язання проблеми спонукає дітей виявляти увагу, уяву, творчість, вільно висловлювати свої думки.

Результативність інтелектуальних хвилинок полягає в тому, що цей метод дає змогу зібрати якнайбільше ідей щодо проблеми від усіх дітей протягом обмеженого часу.

Під час проведення інтелектуальних хвилинок дотримуються таких правил:

не обговорюються і не критикуються висловлювання інших;

​не забороняють повторювати ідеї, запропоновані іншими;

​заохочують розширення ідей;

​спонукають дітей розвивати або змінювати ідеї інших.

Метод «чарівних» перевтілень

Цей метод передбачає дії, які відтворюють будь-які явища, об’єкти навколишньої дійсності, дають змогу дітям уявити себе в іншому образі. Перевтілення в обрах характеризує внутрішній стан дитини, її потреби у певний проміжок часу.

Дуже важливо обговорити з кожною дитиною відчуття образу. Використання цього методу передбачає низку умов:

· ​створення мотивації, ситуації, що потребує перевтілення;

· ​проведення відповідної підготовчої роботи щодо внутрішнього настрою дітей;

· ​забезпечення комфортного середовища, атмосфери довіри, розкутості.

Творча діяльність

Метод творчої діяльності полягає в залученні дітей до самостійної дії у творчому процесі й дає змогу кожному само реалізуватися.

Організація методу потребує:

· створення умов, натхнення, творчого піднесення для різних видів діяльності;

· ​визначення значущості дитячого творіння, створення ситуації успіху;

· ​практичне використання результатів творчого процесу, оформлення виставок, проведення конкурсів, виготовлення сувенірів.